Молодая Гвардия
 

       <<Вернуться к списку книг


О.О. Сидоренко

Краснодон - мiсто комсомольскоi слави

 

Державне видавництво

Лiтератури з будiвництва i архiтектури

УРСР Киiв - 1961

 

 

Всьому світу відомий героїчний подвиг «Моло­дої гвардії». Краснодон став містом невмирущої слави.

В даній брошурі коротко висвітлена історія роз­витку міста, розповідається про перетворення шах­тарського селища в прекрасне благоустроєне про­мислове місто. Брошура знайомить з величними пам'ятниками Краснодона, з проектом нової забу­дови міста героїв. В граніті і бронзі архітектурних ансамблів буде навіки втілено безсмертну героїку комсомольців у Великій Вітчизняній війні.

Брошура розрахована на архітекторів, туристів та широкі кола читачів.

 

 

 

 

 «...НЕМА ТАКОЇ СИЛИ, ЩО ЗМОГЛА Б ЗНИЩИТИ ДУШУ НАРОДУ, ЯКИЙ ЛЮБИТЬ СВОЮ ВІТЧИЗНУ, СВОЮ СВОБОДУ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ».

(М. І. Калінін)

 

Бесмертний подвиг комсомольців — членів  «Молодої гвардії» золотими буквами вписаний у героїчну історію Всесоюзної Ленінської Комуністич­ної Спілки Молоді, вихованої Комуністичною партією. Героїзм підпільної комсомольської організації «Молода гвардія», як яскравий вияв могутнього патріотизму радянського народу, що піднявся на бороть­бу з німецько-фашистськими загарбниками, відомий в усіх куточках земної кулі.

Велике усвідомлення свого обов'язку перед ма-тір'ю-Батьківщиною, гаряча любов до народу і рідної Комуністичної партії запалювали безстрашних молодогвардійців на небувалі подвиги.

Підпільна комсомольська організація «Молода гвардія» була створена в Краснодоні на початку жовт­ня 1942 року за вказівкою комітету краснодонської підпільної партійної організації. З перших днів оку­пації Краснодона більшовицька підпільна організація розгорнула політичну агітацію серед населення, об єднувала радянських патріотів і особливо молодь в під­пільні групи для активної бойової діяльності в тилу ворога.

Першим комісаром «Молодої гвардії» був Віктор Третякевич. З перших днів окупації Донбасу він став розвідником у партизанському загоні, який діяв на Луганщині.

Коли в одному з нерівних боїв загін мес­ників був майже повністю розгромлений, Віктор одер­жав особливе завдання від підпільного обкому комсомолу і прийшов у рідний Краснодон. Разом з Васи­лем Левашовим, Іваном Земнуховим, Олегом Кошо­вим, Сергієм Тюленіним та іншими комсомольцями Віктор Третякевич створив підпільну організацію.

В ніч на 29 вересня 1942 року озвірілі фашисти живими закопали в міському парку культури і від­починку 32 радянських шахтарів-патріотів за те, що вони відмовились відбудовувати вугільні шахти. Звіст­ка про жорстоку розправу швидко облетіла місто і йо­го околиці. Глибокий біль в серцях людей викликала смерть шахтарів. Особливо це вплинуло на молодь. Мстити, нещадно мстити ворогові!—таким було одностайне рішення відважних краснодонських під­пільників. Це був день остаточного формування «Мо­лодої гвардії». На зміну товаришам, що загинули від рук катів, встали сотні нових бійців.

Вступаючи в ряди організації, комсомольці давали присягу на вірність    соціалістичній Вітчизні. Віднині їх життя належало «Молодій гвардії», її суворій бо­ротьбі з фашизмом. «Кров за кров! Смерть за смерть!» — ці слова з клятви молодих патріотів ста­ли символом їх героїчного життя, нещадним вироком тим, хто незваним прийшов у нашу країну, хто відняв у мільйонів юнаків і дівчат їх щасливу, неповторну молодість. Безтурботні, життєрадісні школярі стали сміливими підпільниками, суворими народними мес­никами.

Хоч на кожному кроці їх підстерігала смерть, ком­сомольці добували зброю, медикаменти, псували телеграфно-телефонний зв'язок, створили підпільну друкарню.

Юні підпільники слухали далекий голос рідної Москви, записували радіопередачі про події на фрон­ті, а наступного дня листівки з повідомленням Радян­ського Інформбюро були розклеєні по місту. Змучені німецькими окупантами люди з хвилюванням, гор­дістю і радістю читали короткі повідомлення про по­дії на фронті, про перемоги Радянської Армії.

Кожний новий день в Краснодоні приносив все більший неспокій окупантам. Народ, який раз і на­завжди скинув з себе пута рабства і відчув торжество вільного труда, не схиляв гордої голови перед загарб­никами. Земля горіла під ногами фашистів.

В ніч на 7 листопада 1942 року молодогвардійці вивісили на високих будинках, териконах шахт чер­воні прапори з гаслами: «Хай живе 25-річчя Жовтне­вої революції!», «Смерть німецьким загарбникам!».

А в день Радянської Конституції, 5 грудня 1942 року, комсомольці Любов Шевцова, Сергій Тюленін і Віктор Лук'янченко, Віктор Третякевич та Семен Остапенко підпалили німецьку біржу праці Краснодон ського району. Близько    двох тисяч юнаків і дівчат було врятовано від фашистської каторги.

Вранці 1 січня 1943 року фашистські прихвосні— поліцаї заарештували Віктора Третякевича, Івана Земнухова і Євгена Мошкова, підозріваючи їх у крадіжці новорічних подарунків для німецьких солдатів. Гітлерівці і не думали, що до їх лап потрапили найак­тивніші члени комсомольської підпільної    організації.

Та в рядах «Молодої гвардії» знаходився нікчем­ний боягуз, слабодушна, безвольна людина — Генна-дій Почепцов. Почувши про арешт підпільників, спа­саючи власну шкіру, він поспішив скласти список відо­мих членів підпілля і передав його в гестапо.

Штаб «Молодої гвардії» наказав комсомольцям вийти групами з Краснодона і пробиратися у Ворошиловградський партизанський загін. Але біль­шість членів організації були вже арештовані. Любов Шевцова була схоплена фашистами у Луганську, Олег Кошовий — в Боково-Антрациті. Після жор­стоких катувань їх обох розстріляли в Ровеньках.

Гестапівці по-звірячому катували молодогвардій­ців. Юні патріоти мужньо трималися, на допитах ніх­то з них не порушив священної клятви. Комсомольці стійко перенесли муки і з гордо піднятими головами пройшли через усі випробування.

В холодні ночі 15, 16 і 31 січня 1943 року фашисти вивезли до шурфу шахти № 5  молодогвардійців і жи­вими скинули їх у 53-метрову безодню, а стовбур шах­ти завалили різним металевим брухтом і вагонетками. Славні герої вмирали з любимою піснею В. І. Леніна на вустах «Замучен тяжелой неволей».

Радянський народ ніколи не забуде про великий патріотичний подвиг молодогвардійців.

За видатні заслуги в організації і керівництві під­пільною комсомольською організацією «Молода гвардія» і за особисту відвагу та геройство у бороть­бі з німецькими загарбниками Указом Президії Вер­ховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 року Уляні Громовій, Івану Земнухову, Олегу Кошовому, Сергію Тюленіну і Любові Шевцовій присвоєно звання Ге­роя Радянського Союзу.

На Віктора Третякевича, відважного комсомоль­ця, організатора і керівника «Молодої гвардії», тим­часово впала тінь підозри в зраді організації. І ли­ше через 16 років після старанних розслідувань роз­крилась правда про його славне життя і героїчну смерть. Він був кинутий живим в шурф шахти № 5 разом з іншими підпільниками.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 грудня 1960 року Віктора Третякевича нагоро­джено орденом Вітчизняної війни І ступеня.

... Пройдуть століття. Для нових поколінь далеким минулим стануть події грізних 19411945 років. Та імена молодогвардійців, пам'ять про їх коротке, достойне вічної слави життя завжди хви­люватиме серця тих, хто любить Батьківщину, наї-род,  прагне  до  сонця  і  щастя.

«Минуть роки, щезне з лиця землі гітлерівська погань, залікуються рани, згасне біль і скорбота, — писала у вересні 1943 р. газета «Правда», — але ні­коли не забудуть радянські люди про безсмертні под­виги організаторів, керівників і членів підпільної комсомольської організації «Молода гвардія». До їх могили не заросте народна тропа!»

Про безсмертний подвиг комсомольців-молодо-гвардійців,  які  віддали  життя   в  ім я   перемоги   і   за світле майбутнє радянського   народу,   свідчать ство­рені  в  місті пам'ятники  та  архітектурні  ансамблі.

З усіх кінців Радянського Союзу і з-за кордону приїздять у Краснодон екскурсанти для того, щоб ознайомитися з героїчною діяльністю «Молодої гвардії», віддати шану молодим патріотам, життя і смерть яких є благородним прикладом самовіддано­го служіння Батьківщині.

 

 

 

 

 

З ІСТОРІЇ МІСТА

 

НА ПОЧАТКУ XX ст. в степових просторах півд­ня Росії, біля хутора Сорокіно, були знайдені великі поклади кам'яного вугілля. Мріючи розбагаті­ти, хижаки-капіталісти заклали тут п'ять шахт. А в 1914 році біля рудника заснувалось шахтарське сели­ще Сорокіно, в якому відкриття нових шахт, розробка вугільних родовищ вимагали багато пра-цьовитих рук. З українських і центральних російських губерній, шу­каючи заробітку, сюди приїжджали робітники і селяни-бідняки. Селище росло. Внаслідок того, що при кожній новій шахті створювалися свої поселення, во­ни розташовувалися стихійно, без будь-якого зв'яз­ку з існуючою забудовою.

Капіталісти, нещадно експлуатуючи шахтарів, ду­мали лише про свої прибутки. Запити шахтарів, бла­гоустрій селища, створення культурно-освітніх за­кладів не цікавили підприємців. Селище являло со­бою хаотичне нагромадження брудних бараків, гли­боких сирих землянок. У цих трущобах ледь живо­тіли шахтарі.

Особливо жорстоко, підло вели себе іноземні капі­талісти, що, наче шуліки на здобич, накинулись на Південь Росії, на багаті корисними копалинами до­нецькі степи. Вони захоплювали кращі кам'яновугіль­ні райони, руками українських і рос'йських робітників будували шахти, заводи, анітрохи не рахуючись з са­нітарно-гігієнічними і архітектурними факторами. Ме­та була одна — розбагатіти, одержати величезні при­бутки.

і акии хижацький розвиток промисловості в цар­ській Росії мав згубний вплив на розвиток міст і се­лищ Донбасу. Тут не існувало ніякого поняття про будь-які  правила  містобудування.

Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії почалося будівництво першої в сві­ті держави робітників і селян. Піклування про тру­дящих стало основою соціалістичного суспільства. Це поставило нові завдання і в галузі містобудування.

Великий вплив на будівництво і реконструкцію міст та селищ Донбасу мала постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 10 липня 1935 року «О генераль-ном плане реконструкции города Москвьі». В 1936 ро­ці Діпромістом УРСР, зокрема архітектором-худож-ником О. О. Сидоренком, був розроблений генераль­ний план реконструкції шахтарського селища Сорокіно з урахуванням перспективного розвитку промис­ловості і приросту населення на наступні 10—15 років. Здійснення генерального плану реконструкції Со­рокіно припинило стихійність в його забудові. Се­лище і хутір Сорокіно об'єднуються. Створюється шахтарське селище соціалістичного типу, формується його адміністративно-культурний центр.

З розвитком вугільної промисловості Донбасу не­впізнанно змінилось і Сорокіно. Навколо селища бу­ли закладені нові шахти. Кількість населення в ньому виросла до 25 тисяч чоловік. Будівництво Соро­кіно розширилось у бік Первомайського  селища.

Невпізнанним стало Сорокіно за роки перших п'ятирічок.

На брукованих озеленених вулицях міста вирос­ли квартали нових жилих будинків. Одночасно бу­ло споруджено двоповерхові школи, дитячі садки, ясла, клуб, лікарню, електропідстанцію, водопровід, закладено великий парк культури і відпочинку.

На проспекті ВЛКСМ в центрі міста виріс велич­ний монументальний пам'ятник В.   І. Леніну.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28 жовтня 1938 року Сорокіно було перейменова-но в Кра'снодон.

Велика Вітчизняна війна 1941 —1945 років, ні­мецько-фашистська окупація перервали будівництво Краснодона.

Фашистські загарбники принесли з собою раб­ство, смерть, розорення і голод. Чорна ніч окупації оповила місто.

Гітлерівці прагнули знищити все, що говорило людству про небувалі досягнення Радянської держави в будівництві соціалізму. Вони майже повністю зруйнували шахти, хлібозавод, швейні майстерні, бу­динок промкомбінату, бібліотеку, ощадкасу, клуб, гуртожиток шахтарів, банно-пральний комбінат. Знач­но пошкодили приміщення тресту «Краснодонвугілля», шкіл ім. Горького, ім. Ворошилова, міської лікар­ні і т. ін. Знищили 325 кращих жилих будинків.

Озвірілі варвари зруйнували пам'ятник В. І. Ле­ніну.

Перед нашими архітекторами і будівельниками було поставлене завдання: підняти з руїн і попелу ге­роїчне місто, зробити його більш благоустроєним і красивішим, ніж воно було до війни.

Не шкодуючи сил, відновлювали краснодонці рід­не місто. На відзнаку великої перемоги над фашист­ськими полчищами в Краснодоні споруджено тріум­фальну арку, відновлено пам'ятник В. І. Леніну. За післявоєнний період збудовані багатоповерхові жилі будинки, середня школа, Палац культури, полікліні­ка, стадіон на 5000 місць, будується лікарня.

Краснодон перетворився в адміністративно-куль­турний центр.

Тут створена місцева промисловість: швейні і взуттєві фабрики, харчові підприємства, вугільно-зба­гачувальна фабрика. Відкрито ряд нових шахт. Всту­пили до ладу шахти — «Молода гвардія», ім. Олега Кошового Сергія Тюленіна та ін.

Місто росте і благоустроюється. Чимало тут на­гадує про героїчну діяльність підпільної комсомоль­ської організації «Молода гвардія». Імена молодо­гвардійців присвоєні кращим вугільним шахтам, ком­сомольським молодіжним бригадам, школам, дитя­чим будинкам і вулицям міста. Бойові діла молодогвардійців живуть у героїчних буднях жителів Краснодона.                                                                             

На шахтах змагаються бригади комуністичної пра­ці за високі показники  видобутку вугілля.

Всій країні відомий патріотичний трудовий почин забійників шахти № 2 «Північна» тресту «Красно-донвугілля» — соціалістичне змагання за щоденне перевиконання змінних норм, який був підхоплений гірниками Донбасу. Ініціатору цього почину шахта-рю-новатору Миколі Мамаю присвоєно почесне зван­ня Героя Соціалістичної Праці.

Краснодон став історичним містом, гордістю ра­дянського  народу.

 

 

 

 

МІСТО ГЕРОЇВ

 

«... Зараз радянським архітекторам трапляєть­ся рідкісний в історії випадок, коли архітектурні за­думи в небувало великих масштабах будуть перетво­рюватися в реальне будівництво». (З листа М. І. Калініна Голові Комітету в справах архітектури при РНК СРСР від  14 жовтня  1943 р.).

Цей лист М. І. Калініна став натхненним доку­ментом для радянських архітекторів, які з великою любов'ю і ентузіазмом піднімали з руїн та попелу міста і села нашої Вітчизни.

Для забудови Краснодона треба було створити проект, який врахував би його дальший розвиток як одного з центрів вугільної промисловості Донбасу. Проект повинен був підпорядкувати композицію центра міста висвітленню історичних подій крзснодонської епопеї, яка пролунала на весь світ.

Уряд Української РСР доручив Державному інституту проектування міст розробити схему рекон­струкції Краснодона.

Створити місто-пам'ятник, яке навіки втілило б у граніті, бронзі архітектурних ансамблів безсмертний патріотичний подвиг «Молодої гвардії», — таке твор­че завдання поставили архітектор-художник О. О. Си­доренко і архітектор Я. О. Табачник в проекті ре­конструкції Краснодона.

На основі плану був розроблений проект просто­рової композиції міського ансамблю, який повинен відобразити в скульптурних і архітектурних фрагментах могутню моральну силу і небачену мужність мо­лодогвардійців у смертельній боротьбі з німецьким фашизмом.

Треба було вирішити комплексно нову містобу­дівну проблему так, щоб знайти органічний зв'язок центрального міського ансамблю з слідуючими ос­новними історичними місцями життя і героїчної діяль­ності молодогвардійців  (див.  рис.   1).

Нова схема реконструкції Краснодона розрахова­на  на її  реалізацію  протягом  20—25  років.

В цей період будуть реконструйовані підприєм­ства вугільної промисловості, транспорту, житлового і культурного будівництва, поліпшено благоустрій мі­ста. Цей план вносить уточнення в архітектурно-планіровочну структуру міста, визначає зони і характер забудови  окремих його   районів.

У проекті знайшли своє відображення питання росту міського та історичного центрів, системи магі­стральних і жилих вулиць, визначені райони, де бу­дуть споруджені десятки нових жилих і громадських будинків;  створені зелені  масиви,  зони  зелених  насаджень. Красиві місця в околицях міста будуть вико­ристані для відпочинку населення.

Одним з основних питань в рішенні схеми будів­ництва Краснодона є проблема організації центра мі­ста, визначення розташування площ і ідейно-художній напрям всієї композиції.

Нова схема повинна не тільки вирішити пробле­му реконструкції міста і його центра на новій еконо­мічній основі розвитку, але й відобразити краснодонську епопею, яка повинна стати одним з додаткових факторів розвитку міста і його центральної частини.

За новою схемою реконструкції міста централь­на площа повинна бути визначена на базі існуючо­го, забудованого одноповерховими будинками центра. Це дозволить вирішити питання безпосереднього зв'язку площі з історичними місцями життя і діяль­ності молодогвардійців, з новими жилими і промис­ловими районами, приєднати її до існуючого парку культури і відпочинку та ізолювати від транзитної магістралі Свердловськ—Луганськ.

Одночасно з створенням нового пішохідного цен­тра велика увага приділяється організації вуличної сітки, тому що вона вирішує функціональну схему і є головним елементом у збагаченні архітектурно-про­сторової композиції міста і його центра.

При створенні центральної частини Краснодона і примикаючої сітки вулиць вирішено і питання транс­порту, яке визначило призначення вулиць, поділ їх на жилі, транспортні і головні магістральні вулиці.

Вивчення існуючої архітектурно-планіровочної структури міста та історичних місць діяльності «Мо­лодої гвардії» дозволило внести в проект реконструк­ції і забудови  районів пропозицію  про створення  не тільки центрально: міської площі (адміністративно-культурного центра), а й ряду інших площ, з'єдна­них проспектом ім. Молодої гвардії.

Одним з найважливіших питань архітектурно-пла-ніровочної композиції, забудови Краснодона і його центра є містобудівна естетика, спрямована на збага­чення містобудівних ідей.

Містобудівне мистецтво Краснодона повинно бу­ти простим. Естетика мусить породжувати архітек­турну закономірність композиційних прийомів, ро­зумно стримувати, зрівноважувати і в той же час збагачувати композицію і не допускати непотріб­них напластувань та нагромаджень.

Архітектурно-планіровочна композиція Краснодо­на знайшла своє збагачення і специфічний вираз за допомогою історичних факторів і містобудівельних фрагментів: мікрорайонів, вулиць, площ, зелених на­саджень та громадських споруд, що побудовані на ідейно-художній виразності і інженерно-технічній, функціональній і транспортній основі, економічній і санітарно-гігієнічній доцільності.

Проспект ім. Молодої гвардії (рис. 2) — головна вісь Краснодона — з'єднує в цілісний ан­самбль місця героїчної діяльності молодогвардійців. Від міського парку культури і відпочинку бульвар буде прокладено по вул. Піонерській до центральної міської площі ім. Леніна і від останньої — через пло­щу Героїв Радянського Союзу (поблизу школи ім. Ворошилова) до шахти № 5.

До проспекта ім. Молодої гвардії буде примика­ти головна вулична сітка, а також магістралі, що з єднують окремі райони міста. Архітектурно-плані­ровочна структура проспекта та пластика його забудови жилими і громадськими спорудами в 2—3 по­верхи повинна набути чіткого і масштабного збага­чення.

Враховуючи, що проспект є центром, з'єднуючим історичні місця, і одночасно буде проїздом для транс­порту тільки внутрішнього сполучення, поперечний профіль його мусить наближатися за своїм характе­ром до паркової побудови, при якій проїжджа частина може одночасно служити парадною алеєю для пі­шоходів.

В загальну композицію проспекта ввійдуть такі площі з зведеними на них новими будинками і пам'ят­никами: площа ім. Молодої гвардії (історичний центр), площа ім. Леніна (адміністративно-культур­ний центр), площа Героїв Радянського Союзу (учбо­вий центр) і територія шахти № 5 (історичний запо­відник).

Рішення основної композиції в плані міста — проспекта ім. Молодої гвардії — зводиться до того, щоб архітектурно-планіровочна структура його була суцільною в забудові і займала провідне місце в пла­ні історичного міста, а ідейно-художня і просторова композиція з площами ім. Молодої гвардії, ім. Лені­на, Героїв Радянського Союзу і історичним заповід­ником створила б закінчене, строго органічне рішеин ня і не була б штучним архітектурно-планіровочним додатком до існуючої забудови.

Архітектурний ансамбль центра Краснодона по­винен відбивати не тільки краснодонську епопею, але й героїчні діла комсомольців: Зої Космодем'янської, Олександра Матросова та інших славних синів і до­чок великого радянського народу у Великій Вітчиз­няній війні.

Площа ім. Молодої гвардії — початок великого архітектурного ансамблю, що відображає героїчні діла підпільників. Вона є органічним почат­ком проспекта ім. Молодої гвардії.

Місце створення історичної площі — на почат­ку парку культури і відпочинку, по осі Піонерської вулиці — вибрано не випадково. В школі ім. Горь-кого молодогвардійці набули політичного і фізично­го загартування. В літньому клубі * (* Будинок літнього клубу знесений у зв'язку з створенням площі ім. Молодої гвардії.), будучи ще без­турботними школярами, вони проводили масові ве­чори відпочинку, а в суворі роки окупації клуб став місцем явочних зустрічей відважних підпільників.

Міський парк — дітище молодогвардійців. Ще піонерами вони приймали активну участь в його ство­ренні.

Великого значення надається площі ім. Молодої гвардії, її архітектурно-планіровочній і ідейно-худож­ній виразності, у вирішенні якої повинна знайти по­чесне місце братська могила героїв «Молодої гвар­дії» із зручним пішохідним сполученням з могилою заживо похованих фашистами 32 шахтарів.

Розміри площі та її форми визначалися місцем розташування братської могили молодогвардійців і двоповерховим будинком існуючої школи ім. Горько-го, яка своїм об'ємом збагачує площу.

З протилежного боку площа прикраситься новим будинком музею ім. Молодої гвардії.

В ньому буде розміщено 10 світлих експозиційних залів в такій послідовності.

І зал. Виникнення   Сорокіно   (Краснодона).   Бо­ротьба   сорокінських шахтарів   за   встанов­лення   Радянської   влади  на   Луганщині   і побудову соціалізму.

II зал. Дитячі та юнацькі роки молодогвардійців.

III   зал. Початок Великої Вітчизняної війни. Орга-

нізація партійного підпілля та партизан­ської війни на території, тимчасово окупо­ваній ворогом.

IV  зал. Організація  партійного   підпілля   в   Краснодоні.   Створення   підпільної     комсомоль­ської  організації   «Молода   гвардія».

V зал. Бойові  діла краснодонських  підпільників.

VI  зал. Героїчна смерть молодогвардійців.

VII  зал. Зал Героїв. Зал Слави.

VIII зал. «Молода  гвардія»   в  літературі та  мисте­цтві.

IX  зал. Продовження   славних   традицій   молодогвардійців молоддю   Радянського   Союзу.

X  зал. Продовження    традицій    молодогвардійців молоддю зарубіжних країн.

В будинку-музеї передбачено створити бібліотеку та кабінети для наукової роботи.

Своєю архітектурою споруда збагатить площу і посилить її ідейний зміст.

На вільній ділянці, що прилягає до площі з боку Піонерської вулиці, буде розширено будинок тре­сту «Краснодонвугілля», який завершить оформлення південно-східної сторони площі.

По осі Піонерської вулиці на площі споруджено пам'ятник «Клятва». Направляючись у парк, жите­лі      Краснодона       проходять        біля        пам'ятника  «Клятва», будинку Історичного музею, скрижалей з іменами героїв Великої Вітчизняної війни, братської могили молодогвардійців і будинку школи ім. Горького.

Архітектурно-планіровочна композиція площі ім. Молодої гвардії чітка і строга, вона є входом до парку культури і відпочинку. її художнє вирішення розкриває ідею: нескорений комсомол у Великій Віт­чизняній  війні.

Площа ім. Ленінає центром усієї композиції і буде найбільшою в місті, тому що вона виконує функцію ідейного і архітектурно-планіровочного об'єднання всього міського ансамблю.

Вона знаходиться в найвищій частині міста на пе­ресіченні Піонерської вулиці і бульвару ім. ВЛКСМ, органічно входить в загальну композицію проспекта ім. Молодої гвардії і займає провідну роль у побудо­ві нового силуету міського центра.

Центральне місце в ансамблі площі ім. Леніна зай­має Палац культури ім. Молодої гвардії, архітекту­ра якого проста і виразна. Висотна композиція Па­лацу спрямована на вісь Піонерської вулиці і зами­кає перспективу з боку площі ім. Молодої гвардії. Споода закінчується шпилем з червоним прапо­ром. Величний портик головного входу Палацу при­крашений барельєфним фризом, тематика якого при­свячена самовідданій праці і торжеству науки україн­ського народу.

У монументальному світлому будинку Палацу культури розміщені театр з залом для глядачів на 600 місць і клуб, в якому є кімнати для громадської, спортивної,  шкільної і бібліотечної  роботи.

Площа ім. Леніна підлягає докорінній реконструк­ції, вона вже забудована першочерговими громадськи­ми будинками — Палац культури ім. Молодої гвардії,  міський готель,  універмаг і  ряд  інших  будинків.

У найближчий час на площі буде споруджено но­вий будинок міськвиконкому і встановлено величний монумент В.  І.  Леніну.

Площа Героїв Радянського Союзу розташована на перетині проспекта ім. Молодої гвардії та вулиці Шкільної. Тут знаходитимуться бібліотека, науково-дослідні і навчальні заклади.

На площі буде споруджено монумент: групова композиція Героїв Радянського Союзу — учасників Великої Вітчизняної війни — Зої Космодем'янської, Олександра Матросова та інших, яка уособлюватиме героїчну молодь нашої країни. Скульптурна композиція пам ятника відобразить єдність російського і україн­ського народів у боротьбі за звільнення радянської землі від фашистських загарбників.

Площа Героїв Радянського Союзу вирішувати­меться як парковий ансамбль. В її забудові буде вжи­то синтез російської і української архітектури.

Територія колишньої шахти № 5 за­вершує проспект ім. Молодої гвардії, який з'єднує її з центром міста.

Німецькі фашисти зруйнували шахту. Всі надзем­ні споруди, крім шахтної одноповерхової бані, зірва­ли. Цей будинок фашистські кати пристосували для жорстоких тортур над молодогвардійцями.

Після звільнення Краснодона від німецьких оку­пантів територія шахти стала священним місцем, яке дбайливо оберігається трудящими.

Партійні, комсомольські, громадські організації та жителі міста провадять велику роботу по увіковічен­ню пам'яті молодогвардійців.

Біля шурфу встановлено обеліск — символ ге­роїчних подій в Краснодоні. Стовбур шахти перекри­тий залізобетонною плитою і обнесений металевою огорожею. Для підняття на вершину терикона спо­руджено пандус. На вершині терикона створена пло­щадка, з якої можна оглядати місто та його околиці. Територія навколо шахти поступово перетворюється в парк з алеями та малими архітектурними формами.

Згідно з проектом терикон шахти ввійде в загаль­ну композицію проспекта і стане домінуючим над районом та містом. На його вершині горітиме факел (вічний вогонь) — символ героїчного життя і діяль­ності молодогвардійців. Для озеленення терикону використані породи витких рослин (дикий виноград, хміль), біля підніжжя — кущі барбарису.

На озелененій, благоустроєній території колишньої шахти буде споруджений архітектурний монумент-пантеон, який увіковічить безсмертні подвиги комсо­молу. Тут буде створений заповідник, який нагаду­ватиме радянському народу і всім свободолюбивим народам світу про незламну моральну силу молодо­гвардійців і про безсмертя справи Леніна, за яку во­ни віддали своє життя.

 

* * *

 

Радянський народ — будівник комуністичного суспільства—шаяує пам'ять героїв, що віддали своє життя за свободу і незалежність Радянської Батьків­щини.

Нагадати нащадкам про грізні події Великої Віт­чизняної війни, про молодих патріотів, зберегти ге­роїчні риси їх характеру допомагають пам ятники Краснодона. Граніт і бронза правдиво зображують велич і красу духу радянської молоді, яка не шкодує ні сил, ні життя для щастя Вітчизни.

 

 

Пам'ятник героям-молодогварді'йцям

 

На площі ім. Молодої гвардії встановлено пам'ят­ник героям-молодогвардійцям—«Клятва». Він підно­ситься на широкому стилобаті з червоного граніту (Токовського родовища Нікопольського району) і полірованому цілісному циліндричному блоці вагою 25 тонн, який обрамлений бронзовим вінком і вста­новлений на прямокутному п'єдесталі, обробленому під рваний камінь.

На площині головного фасаду пам'ятника вміще­но текст з накладних бронзових літер: «Героям «Мо­лодої гвардії» від Ленінської Комуністичної Спілки Молоді Украйни». Над текстом розміщена емблема ВЛКСМ, зірка Героя Радянського Союзу.

Архітектурна частина закінчується скульптурною п'ятифігурною   композицією.

Загальна висота пам'ятника 12 м, висота архітек­турної композиції 6 м.

Скульптурна група пам'ятника вілображує мо­мент, коли члени штабу «Молодої гваодії» — Олег Кошовий, Уляна Громова, Іван Земнухов, Любов Шевцова і Сергій Тюленін — дають священну клятву вірності Батьківщині і Комуністичній партії. В цент­рі — фігура Олега Кошового з прапором в руках, який поєднує в єдину групу, повну внутрішнього напруження і цілеспрямованості, фігури Уляни Громової, Івана Земнухова, Любові Шевцової і Сергія Тюленіна. Композиція яскраво відбиває прекрасний образ простих радянських юнаків і дівчат, показує їх силу і мужність, розкриває багатий внутрішній світ: ду­шевну красу, благородство почуттів, безмежну любов до Вітчизни.

Пам'ятник замикає перспективу Піонерської вули­ці і добре проглядається з усіх боків.

Автори пам'ятника — скульптори В. Агібалов, В. Мухін, В. Федченко і архітектор-художник О. Сидоренко. Пам'ятник споруджено в 1954 році і урочисто відкрито 12 вересня того ж року.

 

 

Пам'ятник на братській могилі молодогвардійців

 

Братська могила молодогвардійців знаходиться на площі ім. Молодої гвардії біля входу в міський парк культури і відпочинку. На могилі встановлено велич­ний обеліск. В нижній частині його на стилобаті ви­січені ініціали та прізвища похованих підпільників і слова М. Горького:

«Пускай ты умер,

Но в песне смельїх

И сильних духом

Всегда тм будешь

Живьім  примером,

Призьівом

Гордьім

К свободе,

К свету!»

Вся меморіальна композиція завершується п'яти­кутною зіркою.

 

 

Пам'ятник на братській могилі шахтарів-патріотів

 

Поблизу братської могили молодогвардійців, в парку культури і відпочинку знаходиться братська могила 32 шахтарів-патріотів, похованих живими фа­шистськими катами. На могилі встановлена компо­зиція, яка являє собою вазу з спадаючим знаменем, встановлену на білому гранітному постаменті. На од­ній із площин постаменту викарбований напис: «Веч-ная память верньїм сьшам нашей Отчизньї», на дру­гій площині — прізвища загиблих шахтарів.

 

 

 

Пам'ятник-пантеон на території шахти № 5 (проект)

 

Архітектурний пам'ятник буде встановлено над шурфом колишньої шахти Т^2 5 — місці героїчної смерті молодогвардійців.

Пам'ятник-пантеон являтиме собою круглий за­критий архітектурний монумент з пілонами по всьо­му периметру фасаду. Ця світла, лаконічна споруда, що являє собою єдину цільну композицію, стояти­ме на широкому гранітному стилобаті з парадними сходами по осі головного входу.

Над порталом головного входу на площині стіни в рельєфному обрамленні з дубового і лаврового листи — значок ВЛКСМ та зірка Героя Радянського Союзу. Пілони правої і лівої сторони пам'ятника від центральної композиції на фасаді увінчані орденами, якими Уряд СРСР нагородив ВЛКСМ за бойові і тру­дові подвиги.

Пантеон у верхній частині завершується групою знамен      символом  дружби   і   боротьби  за   мир   в усьому світі. Пластичне завершення споруди, а та­кож скромне рішення фасаду надає їй життєствер-джуючого характеру.

Всередині пантеону запроектований круглий за,л з природним освітленням, яке проникає крізь верти­кальні засклені отвори між пілонами.

Архітектура інтер'єру залу проста, строга. Все­редині залу по осі входу на стіні вкомпонована велич­на біла мармурова скрижаль із знаменем з черво­ного мармуру з написом бронзовими літерами: «Вер-ность ленинизму — вот источник всех успехов нашей партии» (* Із звітної доповіді ЦК КПРС XX з'їзду Партії.). Друга скрижаль над дверима — з іменами загиблих молодогвардійців.

На окремих пілонах пропонується викарбувати висловлювання В. І. Леніна, керівників Партії і Радянського Уряду про джерела патріотизму нашого народу. Фрагменти залу повинні відбивати рішучість радянської молоді боротися за справу Партії, народу.

Шурф шахти, в який скинули молодогвардійців, залишається в природному вигляді, щоб відвідувач побачив ту безодню, куди фашистські недолюдки ски­нули безстрашних комсомольців. Його передбачено освітити знизу електричним світлом.

Священне для радянських людей місце буде огля­датись з піднятої площадки, то розташована по пери­метру залу навкруги шурфа. Площадка огороджуєтьсл гранітним монументальним бар'єром. Центр компози­ції на стелі завершує п'ятикутна зірка.

Автор проекту пам'ятника архітектор-художник О. О. Сидоренко.

 

 

 

Братські могили героїв    Жовтневої революції і великої Вітчизняної війни

 

Братські могили героїв Жовтневої революції і Ве­ликої Вітчизняної війни знаходяться на вул. Першо-травневій, на транзитній магістралі Ізварино—Верх­нє—Дуванна. Могила героїв революції оформлена обеліском. Вертикальна архітектурна композиція за­вершується п'ятикутною зіркою. На братській могилі героїв Великої Вітчизняної війни стоїть скульптура воїна з опущеним прапором в руках.

Минуть сторіччя, але пам'ятники міста Краснодона будуть нести славу прийдешнім поколінням про героїчні діла кращих синів і дочок свого народу. Краснодонська епопея — це немеркнуча сторінка лі­топису нашої епохи.

Великий російський письменник М. В. Гоголь ска­зав: «Архітектура теж літопис, вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази».

Створення архітектурного ансамблю міста Краснодона - виявлення великого піклування Комуністич­ної партії і Радянського уряду про збереження на багато сторіч в пам'яті народів нашої Батьківщини славних імен героїв та всесвітньо-історичних подій Жовтня і  Великої  Вітчизняної  війни.

Містом комсомольської слави став Краснодон.

З кожним роком він красивішає, а слава про ньо­го росте і множиться.

Наверх
   
   


Этот сайт создал Дмитрий Щербинин.
Ремонт iphone в сервис центре сервисный центр по ремонту айфонов.